пройнятий
ПРО́ЙНЯТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до пройня́ти 1–4.
Туга б відкотилась від гуків тих геть-геть удалину, мов білі тумани, пройняті сонцем (Леся Українка);
Всю ніч не спала Ганна, пройнята легкою дрімотою (В. Кучер);
Підходили [селяни] обережно, приглядаючись і прислухаючись – чи немає часом якоїсь пастки. І кожен був увесь наскрізь пройнятий тривогою (А. Головко);
Несподівано з загального шуму вихопився чийсь дзвінкий, пройнятий сльозою вигук (С. Журахович);
Настя, пройнята думками, сиділа під коровою, затиснувши колінами дійницю, і здається, снувала білу пряжу (І. Цюпа);
Його [Т. Шевченка] вірші, що зібрані в книжку під назвою “Кобзар”, – такі сумні та журливі, пройняті нестямним болем ображеної душі (Панас Мирний);
// про́йнято, безос. пред.
Твір пройнято ідеєю свободи.
Значення в інших словниках
- пройнятий — про́йнятий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пройнятий — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до пройняти 1-4). || пройнято, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пройнятий — ПРО́ЙНЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до пройня́ти 1-4. Туга б відкотилась від гуків тих геть-геть удалину, мов білі тумани, пройняті сонцем (Л. Укр., І, 1951, 192); Всю ніч не спала Ганна, пройнята легкою дрімотою (Кучер, Пов. і опов. Словник української мови в 11 томах