прокладка
ПРОКЛА́ДКА, и, ж., розм., рідко.
1. Дія за знач. прокла́сти, проклада́ти 1–4.
– Ми з ним працювали на прокладці залізниці (Ю. Яновський).
2. Те, що кладуть, уміщують між чим-небудь.
Шар землі, а під ним шар перецвілої трави морської, потім знову шар землі, під ним знову прокладка настеленої кимось трави, що й за віки не перегнила, лише цвіллю взялася (О. Гончар);
Щоб вулики не терлись один об один, між ними кладуть солом'яні прокладки (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прокладка — прокла́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- прокладка — -и, ж. 1》 Дія за знач. прокласти, прокладати 1-4). 2》 Те, що кладуть, уміщують між чим-небудь. Герметична, ущільнююча прокладка. Гігієнічні прокладки. Прокладка між кермом і сидінням жарт. — про невправного, лінивого водія автомобіля, трактора. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прокладка — ПРОКЛА́ДКА, и, ж. 1. Дія за знач. прокла́сти, проклада́ти 1-4. — Ми з ним працювали на прокладці залізниці (Ю. Янов., II, 1958, 224); Найбільш ефективним виявився елементний спосіб електрообігрівання з допомогою нагрівального дроту... Словник української мови в 11 томах