проковтувати
ПРОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., що.
1. Ковтаючи, пропускати через стравохід у шлунок; робити ковток.
Кит – найбільша тварина нашої планети – годується найдрібнішими планктонними рачками. Він проковтує їх мільярди за день (з наук.-попул. літ.).
2. перен., розм. Робити нечутним або непомітним; поглинати.
Ні голосу пташини, ні шуму вітру, ні цвіркоту сверщика, навіть стук його [Євгенія] кроків проковтує глуха пустиня (І. Франко).
3. перев. у сполуч. зі сл. слово, фраза, перен., розм. Говорити нерозбірливо чи не вимовляти нічого.
Мотря кілька разів відчиняє уста і знову... проковтує слово (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проковтувати — проко́втувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- проковтувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Ковтаючи, пропускати крізь стравохід у шлунок; робити ковток. 2》 перен., розм. Робити нечутним або непомітним; поглинати. 3》 перев. у сполуч. зі сл. слово, фраза, перен., розм. Говорити нерозбірливо чи не вимовляти нічого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проковтувати — КОВТА́ТИ (рухом мускулатури горла проштовхувати щось з порожнини рота в стравохід і шлунок; пити або їсти що-небудь), ПРОКО́ВТУВАТИ, ЛИГА́ТИ розм., ЛИ́КА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- проковтувати — ПРОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Ковтаючи, пропускати через стравохід у шлунок; робити ковток. Кит, — найбільша тварина нашої планети — годується найдрібнішими планктонними рачками. Він проковтує їх мільярди за день (Наука.., 3, 1961, 27). Словник української мови в 11 томах