прокопувати

ПРОКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОПА́ТИ, прокопа́ю, прокопа́єш і діал. проко́плю, проко́плеш, док., що.

1. Копаючи, робити в чому-небудь отвір, утворювати заглиблення, прокладати прохід і т. ін.

Данько з Васильком .. прокопують попід повіткою рівчаки для перших молодих струмочків (О. Гончар);

Спеціальними машинами прокопують канави, куди стікає вода; таким чинам, болота осушуються (з навч. літ.);

Поки Корній прокопав перший рівчачок упоперек греблі, то добре впрів (Б. Грінченко);

Він знав із досвіду, що чим глибшу дучку прокопле в землі, тим більше кип'ячки виступає на воді (І. Франко);

Щоб пройти двадцять кроків до метеорологічної будки, прокопали, у снігу тунель (М. Трублаїні);

* Образно. Казанцев брязнув закаблуками перед Онисею; його закаблуки прокопали добрий рівчак на глиняному долі (І. Нечуй-Левицький);

// Копаючи, проходити певну відстань.

Прокоплем було п'ять, шість сяжнів [сажнів], а як десять, дванадцять, то вже велике свято (І. Франко).

2. Копаючи, проходити щось наскрізь.

Копають брати тиждень, копають і другий .. Потомились, сердешні, – робота, бачите, неабияка, прокопали широкий пласт глини і до каменюк докопались, а нема ні скарбу, ні води (О. Стороженко);

Професор вирішив обміряти горб, прокопати в кількох місцях ґрунт та приблизно визначити положення поверхневого шару торіанітового родовища (М. Трублаїні).

3. тільки док., також без дод. Копати якийсь час.

Прокопавши разом з катюгою нині цілісінький день, пан обозний не знайшов там, де сильно сподівався, ані найменшої ознаки будь-якого скарбу (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

прокопувати

Значення в інших словниках