прокормлення
ПРОКО́РМЛЕННЯ, я, с., розм., рідко.
Дія за знач. прокорми́ти, проко́рмлювати і прокорми́тися, проко́рмлюватися.
Його життя пройшло в бідноті й недостатку, в важкій боротьбі за прокормлення, за науку (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прокормлення — проко́рмлення іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- прокормлення — ПРОКО́РМЛЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. прокорми́ти, проко́рмлювати і прокорми́тися, проко́рмлюватися. Його життя пройшло в бідноті й недостатку, в важкій боротьбі за прокормлення, за науку (Фр., І, 1955, 292). Словник української мови в 11 томах