прокрадатися

ПРОКРАДА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПРОКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док.

1. Іти, пробиратися кудись, проходити повз кого-, що-небудь непомітно, крадькома, нишком.

Крадькома він садком прокрадався туди [в підвал], брав кварту горілки й крадькома повертав додому, щоб, бува, не стрінутися з ким (Панас Мирний);

Ровами та посадкою прокрадалася [Марія] в напрямі до мосту (Іван Ле);

– В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз стан І донести пану Енею, Як Турн злий з челяддю своєю На нас налазить, мов шайтан (І. Котляревський);

Чиясь темна постать непомітно прокралась мимо вартового і метнулась в хащу (О. Донченко);

* Образно. Голос у неї був тихий, якийсь співучий та ласкавий, що так і прокрадався в саму душу, доходив до самого серця (Панас Мирний);

// Тихо, безшумно ступати, пробираючись, ідучи кудись, десь.

Тож-то мир увесь зглядався, Як в них [капцях] Касим прокрадався Вулицями на базар (І. Франко);

Умилась [Маруся], розчесала й заплела косу .. і тихою ходою прокралась до кімнати матері (С. Добровольський);

Професор Отава навшпиньках прокрався коридором (П. Загребельний);

// перен., розм. Проникати крізь щось, кудись (звичайно про світло).

Спілі, повні ягоди блищали на сонці, мов яке дороге каміння, крізь їх тоненьку прозірчасту шкірку сонце прокрадалося в їх нутро, мінилось і переливалось в червонавім, виннім плині (І. Франко);

Крізь маленьке віконце прокрадалося сонце (Г. Коцюба);

Сідаю на ліжку, прислухаюсь тривожно і бачу, як попід двері, у шпарку, прокрався до мене червоний промінь (М. Коцюбинський);

Промінь сонця несподівано прокрався крізь каламутну шибку вікна і впав на спину Айстри, тієї самої корови, яку доїла Химка (С. Добровольський);

// перен., розм. Ледь чутися, долинати (про звуки, шум і т. ін.).

На пахучій хвилі відсвіженого повітря до машини прокрадається заспів цвіркуна (Ю. Яновський).

2. перев. у сполуч. зі сл. серце, душа і т. ін., перен. Непомітно закрадаючись, опановувати когось (про думки, почуття і т. ін.).

Війнуло пусткою з закутів, і сум знову прокрадався до материного серця (І. Цюпа);

Маленька надія на життя, що якось непримітно прокралася в серце недужої, росла з хвилини на хвилину (Л. Яновська);

Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомість отій жахливій думці. Але вона прокралась манівцями (А. Головко).

ПРОКРАДА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ПРОКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док., розм.

Бути спійманим, попадатися на крадіжці; ставати відомим як злодій.

[Старик 1-й:] За тих старшин, що до цього часу вибирали, громадські діла раз у раз хитались .. Один прокрався, другий запанів, той розпився, той розбестився... (М. Кропивницький);

[Стара жінка:] Ну, хто б там злодія вважав за бога? [Вуличний філософ:] Чому ж? Меркурій, бабко, теж прокрався (Леся Українка);

– Хтось пустив селом, що ви десь там у городі прокралися (Я. Качура).