променіти

ПРОМЕНІ́ТИ, і́є, недок.

Випромінювати яскраве світло; світити.

Сонечко встало, прокинулось ясне. Грає вогнем, променіє (Леся Українка);

Над головами в морозяному повітрі яскраво променіли золотими жучками зорі (П. Панч);

* Образно. Незважаючи на трагічну ситуацію в розвиткові образу, артистка [М. Заньковецька] внутрішньо ніби променіє якимсь сяйвом (з мемуарної літ.);

// Відбиваючи світло, сяяти; блищати на сонці.

Раптом блиснули в мороці вікна соннії будинків, пробудились на хвилину та одразу і загасли, тільки відблиском тремтючим ледве-ледве променіють... (Дніпрова Чайка);

Над містом променіли золотоголові пам'ятники старовини (Олесь Досвітній);

// Пломеніти, майоріти (у 2 знач.).;

// чим і без дод., перен. Світитися внутрішнім світлом (про очі); блищати, сяяти.

Очі козацькі променіли одвагою (Марко Вовчок);

Коли о. Василь говорив про дочку, обличчя в нього ставало добрим і сірі очі променіли (М. Коцюбинський);

Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав [посвячував] у тайни біології, він тримав у замурзаних землею руках якусь в'ялу стеблинку, очі його променіли, мов діаманти (Ю. Яновський);

На його молодому обличчі, свіжому з морозу, мов ліхтарі, променіли великі карі очі, обведені синцями (П. Панч);

// перен. Переповнювати душу, серце тощо і передаватися через які-небудь зовнішні ознаки (про радість, щастя, торжество і т. ін.).

Вона із подивом і торжеством, яке променіло в її очах, дивилася за вікно (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

променіти

Значення в інших словниках