1. Словник української мови у 20 томах

промуркотати

ПРОМУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОМУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, що і без прям. дод.

Док. до муркота́ти, муркоті́ти.

У кутку промуркотав кіт; Рабин промуркотів ще якусь молитву, а відтак перший кинув невеличкий срібний гріш до видовбаної в камені ямки (І. Франко);

– Ти один, Стьопо? А де ж Ляля? Степан промуркотів щось невиразне і заточився через поріг просто на тещу (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промуркотати — промуркота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. промуркотати — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. промуркотати — -очу, -очеш і промуркотіти, -очу, -отиш, перех. і неперех. Док. до муркотати, муркотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. промуркотати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. промуркотати — ПРОМУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОМУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, перех. і неперех. Док. до муркота́ти, муркоті́ти. У кутку промуркотав кіт; Рабин промуркотів ще якусь молитву, а відтак перший кинув невеличкий срібний гріш до видовбаної в камені ямки (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. промуркотати — Промуркота́ти, -чу́, -чеш гл. Промурлыкать. Словник української мови Грінченка