1. Словник української мови у 20 томах

пропалений

ПРОПА́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до пропали́ти.

Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Л. Дмитерко);

Земля була простріляна, пропалена, поорана снарядами і бомбами, всіяна осколками (С. Журахович);

Весело, впевнено озирали хлопці муровану свою цитадель на пропалених сонцем херсонських горбах (О. Гончар);

* Образно. Лишав за спиною щось голубливе, тихе й ступав у невідомість, пропалену до дна спекотним, що буває рідко осінньої пори, сонцем. Я мовби одривав душу од чогось, і на ній лишалися ранки й проступала кров (Ю. Мушкетик);

// у знач. прикм.

Коло .. повалених стін стояв дід, без шапки, з пропаленою сорочкою, і мовчав. Вітер несміло, боязко гравсь його сивим чубом (В. Винниченко);

Вона вчить, як залатати пропалену шинелю (М. Хвильовий);

* У порівн. – Він кашляє, і в його грудях булькоче, неначе в пропалених ковальських міхах (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропалений — пропа́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пропалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пропалити. || пропалено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пропалений — ПРОПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропали́ти. Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Дмит. Словник української мови в 11 томах