проростати

ПРОРОСТА́ТИ, а́є, недок., ПРОРОСТИ́, те́, док.

1. без дод. Пускати паростки (про насіння, бруньки і т. ін.).

Насіння кизилу поступово проростає і звичайно сходить на другий рік (з наук. літ.);

Приклякле до землі колосся проростало (Я. Качура);

Саджанці викопують з прищепленими вічками, які прижились, але ще не проросли (з наук. літ.);

* Образно. І чутно було, як проростає невпинно й зловісне навіть крізь цю ніч розставання (П. Загребельний);

– Люди посадили зернятко тополі, воно проросло (О. Донченко).

2. без дод. Давати сходи (про рослинність).

Там, де проростає гіркий полин, Гречки поплинуть молоком медовим (М. Рильський);

Нехворощ – його далекий дитячий праліс, – буйно проростала на погрібнику. З неї мати в'язала віники (Ю. Мушкетик);

До оранки проросло бур'янів тим більше, чим пізніше орали (з наук. літ.);

* Образно. Біля воза й по долині проростав туман (М. Стельмах);

І нема тут вишневих садів – на вишнях у червні прорастають зорі – і нема тут нема тут лунких дівочих пісень (М. Хвильовий);

// крізь що, через що, між чим. Рости, пробиваючись крізь якіссь перешкоди.

Проростає крізь сніги трава (М. Рильський);

Ви бачили, як рута проростає Через гудрон або залізну брилу? Пагінчик! А якенну має силу! (П. Воронько);

[Монтаньяр:] От перше – голова з плечей впаде і в кошику опиниться низенько, а кров із жил напоїть ту травицю, що проросла між дощок ешафоту (Леся Українка);

// з чого, перен. Бути, ставати основою для розвитку чогось іншого.

Цілі напрямки в науці оголошувались шкідливими, а потім, багато років пізніше, виявилося, що це була генетика, кібернетика, у котрих проростають численні нинішні досягнення світової науки (з наук. літ.).

3. чим. Покриватися рослинністю (про якусь територію, місцевість); заростати.

Річечок було в Медвині три. Кожна з них мала свій колір води, по-різному пахло навколо них зілля, але однаково проростали їхні береги.. червонолозом, вільхою, вербою і високими яворами (М. Стельмах);

От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (Марко Вовчок);

// Ставати місцем для росту, появи якої-небудь.

Могилки селянські через якийсь рік-два проростали чорною або червоною вишнею чи кучерявою грушею (М. Стельмах);

Бурелом підносить віти голі і пророста молодняком (І. Гончаренко);

* Образно. З висловом не поспішай – зажди, Щоб вільно думка словом проростала (Є. Плужник).

4. чим у що. Вростати, заглиблюватися (в землю).

Пухлина проросла м'язи, завдяки чому окремі атрофовані м'язові волокна зустрічались серед пухлинної тканини (з наук. літ.);

З якоїсь причини група клітин епітелію раптом починає рости, множитись і проростати в здорову тканину (Б. Антоненко-Давидович);

// чим, у що. Збільшу.чись у розмірі проникати крізь тканину, охоплювати все нові ділянки організму (про пухлини).

Пухлина проросла м'язи, завдяки чому окремі атрофовані м'язові волокна зустрічались серед пухлинної тканини (з наук. літ.);

З якоїсь причини група клітин епітелію раптом починає рости, множитись і проростати в здорову тканину (Б. Антоненко-Давидович).