1. Словник української мови у 20 томах

пророцтво

ПРОРО́ЦТВО, а, с.

1. У християнстві – інших віровченнях – пророкування, що є виявленням Божої волі.

Коли ж збулося пророцтво, зійшов Бог на землю, був розп'ятий, а по воскресінні вознісся на небо (І. Огієнко);

[Співець:] Ісаії пророцтво не справдилось, – мир не настав, Мессія не з'явився (Леся Українка);

// заст. Передречення чийого-небудь майбутнього життя гаданням, ворожінням, різними прикметами і т. ін.

Самітний пустельник-бук зашепотів листом, а в тім шумі слухав чомусь Марусяк пророцтва долі своєї: “..Із ізвора [джерела] воду пити... з торби хлібом жити, гойданочки сподіваючися” (Г. Хоткевич).

2. Твір конфеційного змісту, який становить собою перелік Божих одкровень.

Тексти й пророцтва з Прану переплітались у бесіді.. з казками люду й чарівним запиналом покривали минувшість [минуле] (М. Коцюбинський);

І мимоволі пригадував Сагайдачний текст з пророцтва: “Розподілять ризи моя і про одіж мою кидатимуть жеребі” (З. Тулуб).

3. Передбачення наперед того, що відбудеться, трапиться.

Миколині пророцтва здійснились. Не минув тиждень, як базари вкрились столами, рундуками, ятками (В. Гжицький);

Збувається пророцтво Шевченка: “Врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі” (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пророцтво — проро́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пророцтво — (Боже) одкровення; (дія) пророкування, передбачення, віщування. Словник синонімів Караванського
  3. пророцтво — -а, с. 1》 За релігійними уявленнями – пророкування, що є виявленням Божої волі. || заст. Передречення чийого-небудь майбутнього життя гаданням, ворожінням, різними прикметами і т. ін. 2》 Твір релігійного змісту, що становить перелік божих одкровень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пророцтво — ПЕРЕДБА́ЧЕННЯ (здогад про те, що станеться в майбутньому); ПРОРО́ЦТВО, ПРОРОКУВА́ННЯ (висловлене); ПРОГНО́З спец., ПРОГНО́СТИКА заст. (перев. на підставі наукових даних). Словник синонімів української мови
  5. пророцтво — Проро́цтво, -ва, -ву; -ро́цтва, -ро́цтв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пророцтво — ПРОРО́ЦТВО, а, с. 1. За релігійними уявленнями — пророкування, що є виявленням божої волі. [Співець:] Ісаії пророцтво не справдилось, — мир не настав, Мессія не з’явився (Л. Укр., II, 1951, 154); Кандидат філософських наук.. Словник української мови в 11 томах
  7. пророцтво — Проро́цтво, -ва с. Пророчество. Пророцтво я до тебе промовляю. К. ЦН. 294. Словник української мови Грінченка