просвистувати

ПРОСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСВИСТА́ТИ, ищу́, и́щеш і ПРОСВИСТІ́ТИ, ищу́, исти́ш, док.

1. тільки док., без дод. Видати свист.

Склавши губи в трубочку, просвистів [бригадир] пронизливо, з розпачем (Г. Коцюба);

Семен довго напружено дивився в той бік, де зник загін. Потім, як завжди, голосно гукнув і просвистів з гори (Л. Смілянський).

2. тільки док., що і без дод. Вимовити, сказати що-небудь із свистом.

– Уже осліпла, не бач? – знову озвався охриплий голос. – Ти, Марино? – просвистала рогожка, додивляючись (Панас Мирний).

3. тільки док., без дод. Утворити свистячі звуки, швидко рухаючись.

Монгольські стріли просвистіли без шкоди для обложених (І. Франко);

Червоним вогнем спалахнуть семафори, Зустрічний просвище – і знову вперед (Л. Первомайський);

Просвистіли ситі крижні Над утомленим болотом (М. Рильський);

Почулась автоматна черга. Тонко просвистіли в повітрі кулі (А. Шиян);

// безос.

– Головне – смекалка [кмітливість], – повчав Охрім молоде покоління. – Свистить – лягай, просвистіло – вставай (Григорій Тютюнник).

4. що. З свистом пронизувати що-небудь.

Була пізня осінь, вітер просвистував наскрізь голий ліс, шуміло й скреготало віття чорних дерев (О. Донченко).

5. що, перен., розм. Нерозважливо, безрозсудно, марно витрачати що-небудь (перев. гроші).

Проциндрив Солопій горох і просвистав, А за горохом в гурт – і жито, і пшеницю! (П. Гулак-Артемовський);

– Мені страшенно не щастило в картах.. Просвистів я всі гроші (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

– Все я прогавив,все я просвистав! – скаржився тій самій статуетці кардинал Гамбаріні. – Як би я міг сьогодні жити, аби не займався політикою! (???Джерело).

6. тільки док., без дод., перен., розм. Нічого не робити якийсь час; пробайдикувати.

Літо просвистав! (прислів'я).

7. тільки док., кого, розм. Свистом виявити своє несхвалення кому-небудь.

Їжака вже возили в колгоспи іншої сільради, так там його просватати не пощастило, там його просвистіли! (Остап Вишня).

8. тільки док., без дод. Свистати (свистіти) якийсь час.