проскомидія

ПРОСКОМИ́ДІЯ, і, ж.

1. Перша частина православної та греко-католицької літургії, під час якої священослужитель, який править службу, на жертовнику готує хліб та вино для здійснення Таїнства Євхаристії, згадуючи при цьому живих і померлих членів Христової Церкви; приношення дарів.

У V-VI ст. Церква залишає давню традицію приношення дарів і проскомидія стає актом приготування, молитви і приношенням євхаристійних дарів виключно священнослужителями (з наук. літ.);

// Збірник молитов під час цієї служби.

Впродовж 1730-1731 рр. у Почаєві було видано деякі дрібні друки, серед них єпископські листи, Проскомидія, Пісня на честь колишнього почаївського ігумена Йова Заліза – авторитетного церковного діяча і письменника (з наук. літ.).

2. Приміщення у північній частині вівтаря християнського храму ранніх часів, де стояли посудини для приготування причастя.