просочуватися

ПРОСО́ЧУВАТИСЯ¹, ується, недок., ПРОСОЧИ́ТИСЯ, со́читься, док., чим.

1. Наскрізь просякати, насичуватися якою-небудь рідиною.

Коли деталі [з залізографіту] до двох годин кип'ятити у машинному маслі, вони просочуються ним, а тому в процесі роботи мають власне “самомащення” (з наук.-попул. літ.);

Перев'язали туго рану, і просочився кров'ю бинт... (В. Сосюра);

Іноді рибу, залиту маринадом, прогрівають, щоб вона краще просочилась маринадним соком (з наук.-попул. літ.);

// Насичуватися якимсь запахом, сповнюватися димом і т. ін.

Під'їхав возом дядько Олекса.. Він весь просочився духом конюшини, лапаті квітки заплуталися в його старому, пропеченому жнив'яним сонцем одязі (Є. Гуцало).

2. тільки недок. Пас. до просо́чувати.

ПРОСО́ЧУВАТИСЯ², ується, недок., ПРОСОЧИ́ТИСЯ, со́читься, док.

1. Поступово проникаючи крізь що-небудь, витікати, виділятися краплями або тонким струменем (про рідину).

Вода просочується з гір скрізь з ґрунту й стікає по камінцях по вулиці (І. Нечуй-Левицький);

Побіч виблискували на сонці лисинки води, ще далі вони сходилися у струмок, що ліниво просочувався крізь гатку (М. Івченко);

Перев'язку зробив [поранений] невміло. Кров швидко просочувалась крізь полотно (А. Шиян);

Ляля і тьотя Варя витерли його, оббили сукном та цератою, щоб не просочилась в ящик волога (О. Гончар);

* Образно. Далі, крізь синю вечірню вуаль, просочуються контури могутньої греблі (Яків Баш);

// Проникати, проходити через якісь отвори, щілини тощо (про повітря, запахи і т. ін.).

Червонів у ранковім сонці кущ троянд, спокійно й рясно виспівувало птаство, а крізь віконну раму просочувався густий аромат парку (М. Івченко);

Встановивши, що повітря ніде не просочується, сигнальник став попускати канат [з водолазом] (М. Трублаїні);

До самої хати підходить чималий сад, і навіть тепер, на морозі, тут пахне влежаними яблуками: певне, десь з невидимих душників просочується міцний дух (М. Стельмах);

Холодний жовтневий вітер просочується крізь подертий намет і задуває тьмяний вогник (З. Тулуб);

// Пробиваючись крізь що-небудь, проникати, попадати кудись (про світло, звуки і т. ін.).

Крізь грубе .. зеленковате [зеленкувате] скло, з якого був зроблений дах шопи, просочувалися перші хвилі літнього досвітку (І. Франко);

Раптом звідкись ледве чутно просочується до гомону голосів трошки гунявий, металічний і ніжний голос (В. Винниченко);

Плач просочувався десь з-під землі (І. Багряний);

Засвітили лампу, її жовтаве світло заповнило кімнату, просочилося.. крізь щілини за ширму (Я. Гримайло);

– А хто там ходить? – Це я, Митрофане Вакуловичу, – просочився крізь отвір для саморобного ключа сумирний голос Кузьми Василенка (М. Стельмах);

// перен. Доходити, поширюватися, ставати відомим (про чутки, відомості, новини і т. ін.).

В Румянцева зосереджувалися всі нолвини, що тим чи іншим способом просочувалися в камеру з волі (Б. Антоненко-Давидович);

Починалися палкі бесіди про новини, які коли-не-коли та й просочувалися сюди з Оренбурга, а іноді й з берегів Вісли (З. Тулуб);

– Від його свідчень не залежать терміни наступу фронту, товаришу Федір! Але ми хочемо знати, як просочилася таємниця явки до зрадника (Ю. Яновський);

// перен. Поступово охоплювати кого-небудь, заволодівати кимсь (про почуття).

Від передчуття гострих нападок, власне, й просочувався в душу Нестора неспокій (І. Волошин);

// перен. Проникати куди-небудь (про думки, ідеї і т. ін.).

Запцікавленість народним буттям запалили в українській інтелігенції ідеї Гердера, що поступово просочилися на україну (з наук. літ.).

2. перен. Непомітно або долаючи якісь перепони, пробиратися, проникати куди-небудь, углиб чогось.

Досить сумирне поводження натовпу, що оточував ґанок сільради (а іноді дехто просочувався й до приміщення), тільки ствердило їхній намір (Г. Епік);

Жодна жива душа не могла просочитися крізь щільне плетиво патрулів (П. Загребельний);

Лише невелика група [іранських племен] просочувалася у степ, зокрема у Приуралля (з наук. літ.).