проспівати
ПРОСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що і без прям. дод. Виконати голосом музичний твір або його частину, відтворити голосом музичний звук, музичну фразу.
Проспівав він та й змовк, і тоді ледве схаменулася стара мати і каже: “Кармелю! Де, в кого ти навчився такої пісні?” (Марко Вовчок);
Тремтливим.. тенорком він проспівав уступ (Ю. Смолич);
// Співуче вимовити.
Ущипливо дивлячись у вічі парубкові, вона майже проспівала: – Ні, хлопче, я зроблю, як сама схочу (Г. Хоткевич);
– Їжте на здоров'я самі, – проспівала жінка. – Хлібець ще у нас є, попоїмо пізніше (С. Голованівський);
// перен. Створити що-небудь з натхненням.
Картину [“Звенигора”] я не зробив, а проспівав (О. Довженко);
Коли Едуард Межелайтіс проспівав свій натхненний гімн людині, поезія одержала якісь нові, додаткові ноти, мотиви і виміри (з наук. літ.).
2. що і без прям. дод. Видати мелодійні звуки (про співочих та деяких інших птахів).
Давно проспівали півні, Небо вбирається в ранішні шати (О. Олесь);
Синичка проспівала коротеньку пісню і полетіла оббирати галузки і листя від гусені (В. Гжицький);
// перен. Мелодійно прозвучати.
Сьогодні вранці востаннє проспівав їм крейсерський дзвін (В. Кучер);
// перен. Пролетіти, видаючи свистячий звук.
Пампушка рвонув тятиву, і спрягла й проспівала стріла, і люди зойкнули, охнули (О. Ільченко).
3. що, розм. Втратити що-небудь співаючи, через співання,.
Ти свою долю у неділю проснідала, а в п'ятницю проспівала (Номис);
// Надірвати голос, співаючи надміру.
Проспівав уже весь голос.
4. що і без прям. дод. Співати якийсь час.
– Проспівав ти літо боже, – Вдача вже твоя така, – А тепер танцюй, небоже, На морозі гопака! (Л. Глібов);
Хороше було знати, що сьогодні не доведеться нікуди йти, що можна буде в сухому приміщенні проспівати з друзями допізна (О. Гончар);
// перен. Жити легко, безтурботно якийсь час.
Дивилася [свекруха] розумними очима на свою невістку і думала: – Що зробило тебе такою пташечкою й квіточкою? І чи зумієш отак проспівати, прощебетати цілий вік..? (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- проспівати — проспіва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проспівати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка.Виконати голосом музичний твір або його частину, відтворити голосом музичний звук, музичну фразу. || Співуче вимовити. || перен. Створити що-небудь з натхненням. 2》 перех. і неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проспівати — ПРОСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і без додатка. Виконати голосом музичний твір або його частину, відтворити голосом музичний звук, музичну фразу. Проспівав він та й змовк, і тоді ледве схаменулася стара мати і каже: «Кармелю!... Словник української мови в 11 томах
- проспівати — Проспіва́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Пропѣть. Раз проспівав: не чує котик. Рудч. Ск. II. 4. 2) За пѣніемъ утратить. Ти свою долю у неділю проснідала, а в п'ятницю проспівала. Ном. № 8878. Словник української мови Грінченка