простенький

ПРОСТЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до про́сти́й 2–7.

Андрій поклав перед Миколою шмат ватмана, на якому було вимальовано вікно: в складеному вигляді, а також подетально. – Дуже простенька, звичайнісінька собі робота (Ю. Збанацький);

Вже не могла вона [мати] [через злидні] віддати свого другого сина в гімназію й віддала його до простенької ремісної школи (М. Хвильовий);

Щось журно мені, – і журлива казка сплітається в голові. Така простенька та щира (С. Васильченко);

В барвистій сій товпі [натовпі] .. плямкою непотрібною здавалося простеньке платтячко Марусі, вузько нап'ялене на маленьку, вутлу фігурку (Г. Хоткевич);

У ворота палацової території Елленберга, стареньке, немодне, простеньке собі авто (В. Винниченко);

Він .. справив простеньке, негучне весілля і став найкращим чинбарем на всю волость (М. Стельмах);

І постать, і врода в його [Брюховицького] була зовсім не гетьманська. Пак наче собі чоловік простенький, тихенький (П. Куліш);

Заняття їй [Лесі] дуже подобалися. Вона уже розумілась на нотах, виконувала простеньки музичні етюди (М. Олійник);

Суддя був собі простенький старичок, усім доступний, добрий і славився як диво (Панас Мирний);

[Єфросина:] Ат... простенька собі дівчина... зовсім не нам рівня (І. Нечуй-Левицький).