простоювати

ПРОСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док.

1. що і без прям. дод. Стояти (у 1 знач.) на одному місці якийсь час.

Доводилося б у лісі мерзнути [коневі] під тонкою рогіжкою.. і голодному над гнилою соломою місяцями простоювати (Г. Хоткевич);

Довго простоюючи на великих і малих станціях, щоб пропустити військові ешелони і пасажирські поїзди, інтендантський поїзд сотника Шурабурі нарешті дістався до Здолбунова (Б. Антоненко-Давидович);

Мотря зблідла, схудла, благала його через сторожів, простоювала цілими вечорами під вікнами його камери, а з Ільком і не говорила (В. Винниченко);

Підійдуть хлопці до валки, постають та й годинами мовчки простоюють (А. Головко);

У вільний від роботи час Володя годинами простоював на носі шхуни, напружено вдивляючися в обрій (О. Донченко);

Як став дощ допікати, збилися [вівці] докупи, посхиляли голови між ноги, та так цілий день і простояли (Панас Мирний);

Я простояла [у молитві] на колінах цілу ніч і тільки тоді підвелась, коли в кімнаті зовсім розвиднілось (М. Хвильовий);

На автозупинці довелося йому простояти мало не до ночі (Я. Гримайло);

// Стоячи, бути присутнім десь до кінця чого-небудь.

Баба Палажка простояла Службу, запричастилась і повела бабів з церкви (І. Нечуй-Левицький);

Громада не розходилась цілий день: вигукувала та викрикувала аж до самого вечора... Так і простояли на ногах (Панас Мирний);

// Проводити якийсь час у роботі, що вимагає довгого стояння біля чого-небудь.

Недовго Христі прийшлося простояти коло печі (Панас Мирний);

// тільки док., рідко. Довго стоячи, простигнути (про їжу).

– Де це дочка так забарилась, вечеря простоїть (С. Васильченко).

2. Перебувати де-небудь якийсь час, не переміщуючись, не змінюючи місце розташування.

Простояли ми в Мессіні до 5 години, бо знялась буря і треба було одплисти (М. Коцюбинський);

Задумавши похід на Москву, король Карло змарнував літо й осінь. Літо простояв у Саксонії, осінь у Польщі (Б. Лепкий);

Добре знаючи територію казарми, – адже без малого півроку батальйон простояв у ній, – Кузнецов і Артем точно визначили, звідки треба буде пробратися до складу (А. Головко).

3. тільки док., без прям. дод. Проіснувати якийсь час, функціонуючи, зберігаючись.

Він [дуб] простояв двадцять віків і мав в обхваті 13 метрів (із журн.);

// Не втрачати своїх якостей, не зіпсуватися протягом якогось часу.

Галицько-волинська держава простояла ще довго. Часами доходила значної сили і значіння [значення] (М. Грушевський);

– Є таке яблуко, що до нового червоним і здоровим простоїть, а є, що восени порепається і згниє (Б. Лепкий).

4. що і без прям. дод. Не працювати, не функціонувати якийсь час.

Підприємство простоювало, ба навіть були випадки, коли поліція не могла вмішуватись активно, бо все відбувалося тихо і мирно, без жодних сутичок (Ірина Вільде);

– По машинах, – сказав бригадир, – механізми простоюють! (Ю. Яновський);

Валовий національний продукт в Україні скоротився більш ніж на половину. Простоюють виробничі потужності, або ж використовуються менше, ніж на 50% (з навч. літ.);

– Сам знаєш, Петре, нам треба надолужити те, що ми простояли .. І погектарних темпів ми не маємо права знижувати (Д. Бедзик).

5. перев. док., що, розм., рідко. Дуже втомити через довге стояння (ноги, коліна).

– Їдьте собі до багачок. – Ні, хоч постій трохи. – Боюсь ноги простояти (М. Стельмах).

6. тільки док., що, розм., рідко. Пошкодити що-небудь, стоячи на ньому, в ньому.

Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить (Сл. Б. Грінченка).

(1) Просто́яти на ва́хті (ва́хту) – те саме, що Стоя́ти на ва́хті (ва́хту) (певний час).