прострочувати

ПРОСТРО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док.

1. що. Прошивати строчкою що-небудь, робити строчку на чомусь.

Прострочити шви.

2. кого – що і без дод. Пробивати наскрізь кого-, що-небудь, стріляючи з кулемета, автомата (або про кулемет, автомат).

Солом'яну крівлю кузні прострочує крупнокаліберний кулемет (О. Гончар);

[Чорнобривець:] Товаришу командире, дозвольте зняти [кулеметника]. [Чумак:] Звідси не можна. Прострочить (І. Микитенко);

* Образно. Чули херсонці, як далеко за містом прострочують обрій чиїсь кулемети (О. Гончар).

3. тільки док., що і без прям. дод. Дати чергу з кулемета, автомата.

Насідають гайдамаки, Німці тиснуть з лугу. Прострочили першу чергу, Витратили другу (Л. Первомайський);

* Образно. Прострочили [дощові краплі] раз, вдруге, згортаючи в груддя пилок – і линув дощ (Григорій Тютюнник);

// перен., розм. Швидко промовити.

– Гауптшарфюрер, пан Йоганн Рудольф Пашке, – за хвилину прострочив товмач, – востаннє попереджує тебе: ти мусиш розпочати роботу вранці! (В. Козаченко).

4. тільки док., без прям. дод. Строчити якийсь час.

ПРОСТРО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРОСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док.,що і без прям. дод.

Пропускати встановлений термін чого-небудь.

[Поштар:] Я вже третій день з города. Поспішаю оце, щоб хоч сьогодня [сьогодні] на ніч вернуться, – прострочив трохи (І. Карпенко-Карий);

Визнається, що боржник прострочив, коли він не виконав зобов'язання в установлений строк (з мови документів).