простувато
ПРОСТУВА́ТО.
Присл. до простува́тий.
Початок повістi видався як мiнiмум читабельним. Таке собi шеклiподiбне щось, пересаджене на наш ґрунт. Себто, написане iз гумором, простувато, але й не без цiкавої iдеї (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простувато — простува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови