простугоніти
ПРОСТУГОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док.
1. Док. до стугоні́ти 1.
Як п'яний гультіпака, простугонів грім, а далі швидко побіг – і втік... (Є. Гуцало).
2. Проїхати або пройти з шумом, з гуркотом.
І крамарський віз простугонить, і пан четвернею пробіжить [по шляху] – тільки тебе курявою обнесе (Марко Вовчок);
Різно повбирані, на добрих куркульських конях, вони простугоніли вулицею і помчали левадою навпростець (О. Кундзич);
// Видати шум, гуркіт.
Понад вагоном простугоніли чоботи і брязнули шпори біля самих дверей (І. Кириленко);
* Образно. Промчався вершник по німій Полтаві – у серці міста громом віддалось. Простугоніло смутком вечоровим, хитнуло тиші синій оксамит (Л. Костенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простугоніти — простугоні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- простугоніти — -ню, -ниш, док. 1》 Док. до стугоніти 1). 2》 Проїхати або пройти з шумом, із гуркотом. || Видати шум, гуркіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простугоніти — Простугоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Прогремѣть, простучать. Крамарський віз (шляхом) простугонить. МВ. І. 22. Словник української мови Грінченка