проступати

ПРОСТУПА́ТИ, а́є, недок., ПРОСТУПИ́ТИ, сту́пить; мн. просту́плять; док.

1. крізь що. З'являтися на поверхні чого-небудь, просочуючись ізсередини.

Над болотом стояла мертва тиша; з потривожених купин із сердитим сичанням проступала вода (Григорій Тютюнник);

– Пил набивався мені до рота й до носа, піт проступав і крізь сорочку (Ю. Яновський);

На лобі владики білів полотняний завій, на якому вже проступила кров рани (О. Ільченко);

// Виднітися на поверхні або виступати над поверхнею чого-небудь.

Сопух б'є, на дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт (І. Франко);

Карборунд витримує надтвердий сплав. Коли стирається на цьому камені перший його шар, за ним уже проступає інший (О. Донченко);

Шийка в неї була тоненька, так що через платтячко проступали хребці (Григорій Тютюнник);

// Поступово вкривати поверхню чого-небудь (про плями, рум'янець і т. ін.).

Настуся часто закліпала очима, на блідих щоках почав проступати рум'янець (Ю. Збанацький);

На блідому обличчі імператора Іоанна проступили червоні плями, що завжди бувало з ним у хвилини найбільшого збудження (С. Скляренко);

Вранці на стіні знаходять сліди крові. Мусульмани витирають кров, але плями проступають знов і знов (П. Загребельний).

2. крізь що. Ставати видимим крізь що-небудь (перев. злегка, частково).

Я роздивлявся, як пуп'янки ніжні троянд набрякали.. Ця ще зелена замкнулася вся в укритті листвяному, В тої крізь листя тонке вже проступає багрець (М. Зеров);

Крізь пелену туману проступали якісь невиразні силуети (П. Панч);

Коли попереду проступили з темряви будинки селища, вона пішла зовсім повільно (Ю. Шовкопляс);

// на чому. Виднітися, вирізнятися на фоні чого-небудь.

Чим більше вдивлялася дівчина [в малюнок], тим яскравіше проступала на картоні яскраво-червона грядочка схожих на китайські ліхтарики квітів (В. Козаченко);

Коли він [трактор] весело загурчав, а зелені рядочки ясно проступили на чорній землі, .. тривожні думи й холодний смуток відлетіли геть (В. Кучер);

У березі між вербами, на тьмянім екрані води, чітко проступає якоїсь закоханої пари силует (О. Гончар);

Коли з темряви проступили невиразні обриси села і, зачувши оселю, жвавіше пішли коні, – повіселішали, загомоніли (М. Олійник);

// Пробиватися крізь щось (про світло, темряву і т. ін.).

Швидко сутеніло. В міру того, як спадала темрява, почали проступати все дужче сполохи заграв у всіх кінцях (І. Багряний);

Світання уже проступало між ґрат (І. Нехода);

Крізь сріблясті розводи на мерзлих шибках проступала ніч (П. Панч);

На крайнебі проступало світло (Н. Королева);

// перен. Поставати в уяві, спогадах.

В її уяві проступає .. обличчя Галинки (Г. Епік).

3. перен. Ставати злегка, частково чутним серед чогось (про голоси, звуки).

Почав з темряви проступати, наростати людський притишений гомін і терпіт ніч (І. Багряний);

З ледве вловної мелодії проступають голоси, прозорі, чисті, як струмочки лісових джерел, легесеньки, як вітрець, що його ані затримати, ані вловити (Н. Королева).

4. перен. Виявлятися у рисах, виразі обличчя (про настрій, почуття і т. ін.).

Радість помалу проступає знову, розгладжує покривлені уста, наморщене болючими горбиками чоло, знову вогко проміниться з очей (В. Винниченко);

У великих, чистих, як лісове джерело, очах проступав раптовий страх (Д. Ткач);

Він скинув окуляри, .. разом з окулярами зникла з обличчя суворість, і воно зробилося якимось задушевнішим, м'якшим, навіть приємним, в ньому проступало навіть щось дитяче (Григорій Тютюнник);

На видовженому красивому обличчі Панкаура проступив вираз болю (Ю. Бедзик);

У кутиках засмаглих його вуст проступила легенька посмішка... (П. Панч);

// Виявлятися, бути помітним, відчутним.

Драматизм, внутрішні діалоги, боротьба антагоністичних думок, що ними насичені суто драматургічні речі Лесі Українки, дедалі виразніше проступають і в її ліриці (М. Рильський);

У творчості Лятошинського .. виразно проступають народні джерела (з наук. літ.).