просяклий
ПРОСЯ́КЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до прося́кнути, прося́кти 1, 3.
Накривав [Матвій] голову брилем, випускав сіру, просяклу потом і сіллю сорочку поверх штанів (Л. Юхвід);
Там тепле, тремтече повітря, повне барв, просякле медом і стиглими овочами, що все дзвенить і грає пташиним співом (Н. Королева);
У селі проживає багато стариків, один в один, кремезних, широкогрудих, наскрізь просяклих морським духом дідуганів (І. Волошин);
* Образно. В брудній, занедбаній і слізьми просяклій хаті.. знайшов Яць несподівано те, чого там, певно, не шукав (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me