протавати
ПРОТАВА́ТИ, тає́, недок., ПРОТА́НУТИ, не, док.
1. Танути на певну глибину, утворюючи заглибини, отвори (про сніг, лід).
Під чобітьми протане сніг – знов шуміть голубій весні (М. Рудь);
Кров'ю змокши, протавав сніг (В. Барка);
// З'являтися з-під снігу або льоду, що тане.
Дороги в полі вже протають;
// безос.
То там, то тут протає (Сл. Б. Грінченка).
2. Відтавати на певну глибину, звільняючись від мерзлоти (про землю, ґрунт).
Земля протала на метр.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- протавати — протава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- протавати — -тає, недок., протанути, -не, док. 1》 Танути на певну глибину, утворюючи заглибини, отвори (про сніг, лід). || З'являтися з-під снігу або льоду, що тане. || безос. 2》 Відтавати на певну глибину, звільняючись від мерзлоти (про землю, ґрунт). Великий тлумачний словник сучасної мови
- протавати — ВІДТАВА́ТИ (ставати незамерзлим), РОЗМЕРЗА́ТИСЯ, РОЗМОРО́ЖУВАТИСЯ, ВІДМЕРЗА́ТИ, ПРОТАВА́ТИ (на якусь глибину); ОБТАВА́ТИ (під дією тепла звільнятися з країв від льоду, снігу). — Док. Словник синонімів української мови