протеса

ПРО́ТЕСА, и, ж., лінгв.

Долучення певного голосного, найчастіше і, до приголосного, зумовлене не лише притаманною українськiй мовi милозвучнiстю, але й вимогами віршового розмiру, напр.: “Ще як руку притулив к серцю iк свому...” (П.Тичина).