протичка

ПРО́ТИЧКА, и, ж., розм.

Металевий прутик для чищення люльки.

Налапавши й витягши люльку, довго він довбався в ній протичкою (Панас Мирний);

Він набиває свою люльку з мідяною протичкою, оздоблену бляшками, з довгим цибухом (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. протичка — Протичка: — вістря [23] Словник з творів Івана Франка
  2. протичка — про́тичка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. протичка — -и, ж., розм. Металевий прутик для чищення люльки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. протичка — Про́тичка, -ки ж. Родъ металлическаго прутика для чистки трубки. Гол. Од. 66. Щух. І. 300, 276. Витягти люльку, довго він довбався в ній протичкою. Мир. ХРВ. 224. Словник української мови Грінченка