протюпати

ПРОТЮ́ПАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. Док. до тю́пати.

Заскрипіла гарба, і круторогі воли, помахуючи муругими головами, протюпали мимо корівника (Григорій Тютюнник);

Коли останній вершник на чалому коні протюпав слідом за обозом, Остап раптом сів біля рушниці (П. Кочура);

Дорога перед очима тягнеться, немов у безконечність, від одного стовпа до другого поки протюпаєш, то, здається, вічність минула (І. Франко).

2. Тюпати якийсь час.