проучити
ПРОУЧИ́ТИ див. проу́чувати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проучити — проучи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проучити — див. проучувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проучити — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- проучити — Проуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. проучи́ти, -чу́, -чиш, гл. = провчати, провчити. Та велів зготовляти прутів пуки — мене проучати. Чуб. V. 1014. Ой дай, жінко, нагая, проучити німчая. Ном. Словник української мови Грінченка