прохачка
ПРОХА́ЧКА, и, ж.
Жін. до проха́ч.
Вона прибула сюди [до дитячого будинку] – не прохачка, а.. мати, приїхала забрати свою дитину (О. Донченко);
– Якби не панотець, то я, мабуть, й досі б поневірялась в прохачках та тинялась з торбами по монастирях (І. Нечуй-Левицький);
Відійшла уже з посвятного чаю й остання прохачка, потішена надією (Н. Королева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me