прохрипіти
ПРОХРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш, док.
1. Док. до хрипі́ти.
Дзвоник прохрипів .. То був знак, що надходить чужий мужчина (М. Коцюбинський);
Великий годинник у дерев'яній оправі прохрипів, потім, немов вагаючись, пробив дванадцяту (М. Зарудний);
Десь прохрипів гірський ведмедик, потягаючись після сну (Олесь Досвітній).
2. що і без прям. дод. Промовити що-небудь хрипким голосом.
Василь прохрипів ледве чутно: – Водиці, водиці! (І. Франко);
–Там хто? прохрипів заспаним голосом вротар (Б. Лепкий);
– Не будемо ворогами, – прохрипів глухо Антонас (Мирослав Ірчан).
3. що і без прям. дод. Хрипіти якийсь час.
Застудився і прохрипів цілий тиждень.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прохрипіти — прохрипі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прохрипіти — див. сказати Словник синонімів Вусика
- прохрипіти — -плю, -пиш, док. 1》 неперех. Док. до хрипіти. 2》 перех.Промовити що-небудь хрипким голосом. 3》 неперех. Хрипіти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прохрипіти — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- прохрипіти — Прохрипіти, -плю́, -пиш гл. Прохрипѣть. Не журись!... прохрипів. МВ. ІІ. 13. Словник української мови Грінченка