прохуканий

ПРОХУ́КАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до проху́кати.

Настуся сиділа у Писаренковій хаті, й видно їй було крізь малесеньку, прохукану на замерзлій шибці дучку, як до Єрмоленкових городами лізли через замети гітлерівець з автоматом на животі й Тимко з гвинтівкою через плече (Микита Чернявський);

– Хто “я”? – вигукнула Христя і крізь прохукане від морозу кружальце у вікні побачила зігнуту жіночу постать, обліплену снігом (В. Чемерис).