прохібітив
ПРОХІБІТИ́В, а, ч., лінгв.
Семантично самостійний заперечний імператив; заперечення.
В українській мові прохібітив утворюється аналітично (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
ПРОХІБІТИ́В, а, ч., лінгв.
Семантично самостійний заперечний імператив; заперечення.
В українській мові прохібітив утворюється аналітично (з наук. літ.).