проціджувати

ПРОЦІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЦІДИ́ТИ, ціджу́, ці́диш, док., що.

1. Пропускати, цідити крізь що-небудь для очищення (перев. рідину).

Сонячна машина – то такий апарат, який сам собою витягує з рослини всі соки; ці соки він проціджує, перетворює в новий чудодійний газ (В. Винниченко);

– Беруть йоржів, відварюють. Потім починають їх проціджувати й вичавлювати (О. Довженко);

Готовий бульйон проціджують (з наук.-попул. літ.);

Треба зарані все наготувати, та й доглянути, щоб до ладу було. Звечора цід процідити, до світу учинити, щоб на ранок усе готове було... (Панас Мирний);

Як завжди, процідила [Марія] частину молока в глечики, а частину в горщик, щоб спарити на снідання (Ірина Вільде);

Перед фарбуванням розчин слід процідити через чисту полотняну ганчірочку або складену в два – три рази марлю (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Я йду до музею історії юнацького руху. Уважно, відділ за відділом проціджую очима, перевертаю в голові сторінки славної історії (Г. Епік);

Цензура дозволила Шевченкові видати тільки ті твори, що вже друкувалися, та й то добре їх процідивши (з наук. літ.);

Старий співак співав, як пелікан, прціджуючи музику крізь воло (Л. Костенко);

// Пропускати через вузький отвір, щілину і т. ін.

Поривний вітер задирав сніг проти шерсті, куйовдив, вихрив, .. проціджував через віконні щілини в холодні квартири (Ю. Збанацький);

Молода розгубилась, похнюпилась, жалісно віями закліпала, от-от мало крізь них сльози не процідить (М. Стельмах).

2. перев. зі сл. крізь зуби, перен. Вимовляти повільно, невиразно або знехотя.

– Припізнились, припізнились, пора, хлопці, в ліс, – занепокоєно проціджує [Гнат] крізь загущені вуса і бороду неквапні слова (М. Стельмах);

Вчителька подивилась на мене так прикро. – А нам тепер жалування прибавили, – процідила крізь зуби (А. Тесленко);

– Проходь, проходь, – злобно процідив Гопченко, ніби боявся підпустити Коропова до себе (В. Земляк);

Правителька похмуро кивнула, крізь зуби процідила відповідь (О. Бердник).