прочий

ПРО́ЧИЙ, а, е, заст., діал.

Інший.

Він і не жив дома, він не дуже до мужицької роботи, як усі прочі (Г. Квітка-Основ'яненко);

Серед прочих людей він видавався велетом (І. Франко);

Сівши з нею в малу повозку, ми поїхали вдвійці вперед, за нами мати і проче товариство (О. Кобилянська).