прочумуватися
ПРОЧУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОЧУ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
Приходити до пам'яті.
– Чого це вони говорять, неначе три дні не їли або три дні пили та це тільки що прочумуються на похмілля (І. Нечуй-Левицький);
Зненацька прочумується [Купріян] від гамору і довго не може зрозуміти, що то за гомін (Григорій Тютюнник);
Еней прочумався, проспавсь І голодранців позбирав (І. Котляревський);
Повилазили сіроми з земляночки, неначе ті бабаки, і довго протирали очі, поки не прочумались (О. Стороженко);
– Та прочумайся трохи! – грубувато каже-благає наївний Гнаток. – Своїх не впізнаєш... (І. Волошин);
* Образно. Матеріали етнографічні пришлю (їх небагато) – дайте тільки хоч трохи прочуматись по хоробі (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прочумуватися — прочу́муватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прочумуватися — -уюся, -уєшся, недок., прочуматися, -аюся, -аєшся, док., розм. Приходити до пам'яті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прочумуватися — ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ (повернутися до стану душевної рівноваги, набути здатності спокійно думати, діяти тощо), ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, СХАМЕНУ́ТИСЯ, ОПРИТО́МНІТИ, СПАМ'ЯТА́ТИСЯ, СПОМ'ЯНУ́ТИСЯ, ПРОКИ́НУТИСЯ, ОПАМ'ЯТУВА́ТИСЯ, ПРОБУДИ́ТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови