прошарок

ПРО́ШАРОК, рку, ч.

1. Шар чого-небудь у чомусь іншому, між шарами чогось іншого.

На основі вивчення прозорості атмосфери Марса можна зробити висновок, що в ній повинен бути прошарок, який добре поглинає фіолетові та ультрафіолетові промені (з наук.-попул. літ.);

Повітря давно застосовується в будівельних конструкціях як теплоізоляційний прошарок (з наук.-попул. літ.);

// перен. Однорідна маса як частина чогось цілого; пласт.

Наявність окремого прошарку сільської преси зовсім не означає, що інші часописи усунулися від роботи з галицьким селянством (з навч. літ.).

2. геол. Тонкий шар якої-небудь гірської породи, ґрунту між шарами іншої породи, ґрунту.

Коли в будові складок беруть участь товщі глинистих насичених газами порід, а піскуваті прошарки серед них водоносні, то це найсприятливіші умови для утворення грязьових вулканів (з наук.-попул. літ.);

Мис був високий, увесь білий, місцями білувато-сірий від вапняку і крейдяних мезозойських прошарків (З. Тулуб);

У верхній частині [еричено-карбанатної] товщі залягають переважно кремнисті пісковики з прошарками вапняків і аргілітів (з наук. літ.).

3. перен. Частина суспільного класу, соціальна група, яка чимось вирізняється в межах класу; верства.

Говорить [Г. Сковорода]: “А мій жребій з голяками”. Тобто: найбідніші верстви селян має тут на оці Сковорода, найбідніші прошарки трудящих (П. Тичина);

Такі, як він, чи йому подібні є скрізь, серед усіх класів і серед усіх прошарків (Б. Харчук);

На тлі суспільних взаємин ХVІІІ ст. письменник [Хоткевич] порушує проблеми соціальних, класових, побутових стосунків різних верств і прошарків в шляхетській Польщі, Цісарській Австро-Угорщині (з наук. літ.);

// Група людей, що виділяється з загального середовища за якими-небудь спільними ознаками.

Що ж до рівня науково-технічної підготовки великого прошарку дослідників та інженерів, то він цілком придатний для засвоєння і творчої розробки найсучасніших технологій та систем (із журн.).