прошептати
ПРОШЕПТА́ТИ, епчу́, е́пчеш, док., що і без прям. дод.
Промовити пошепки.
– Ах, перша година, а я такий змучений, ледви [ледве] живий! – прошептав він (І. Франко);
“Мир вам!” – прошептали її вуста (У. Самчук);
– Бог таки існує, – прошептала хрипко (Р. Федорів);
* Образно. Може серце яке лихо Тихо прошептало? (Т. Шевченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прошептати — прошепта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прошептати — див. сказати Словник синонімів Вусика
- прошептати — -епчу, -епчеш, док., перех. Промовити пошепки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прошептати — ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ, ШЕПОТА́ТИ (ШЕПОТІ́ТИ), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕЛЕСТІ́ТИ розм., ПЕРЕШІ́ПТУВАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови