прошивка
ПРО́ШИВКА, и, ж., діал.
Вишитий комір.
Бувало в неділю як одягне [Лукин] білу з широкою прошивкою сорочку,.. то всі дівчата на нього ззираються (Н. Кобринська).
ПРОШИ́ВКА, и, ж., рідко.
1. Дія за знач. проши́ти, прошива́ти.
Оригінальності надає [меблевим] виробам.. декоративна прошивка сидіння та спинки (з газ.).
2. техн. Спосіб обробки металів, що полягає у вдавлюванні в заготовку інструмента у вигляді зрізаного конуса, іноді циліндра, для утворення отворів чи заглиблень.
3. спец. Інструмент, яким роблять отвори у заготовках.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прошивка — про́шивка іменник жіночого роду комір; вставка проши́вка іменник жіночого роду прошивання рідко Орфографічний словник української мови
- прошивка — I пр`ошивка-и, ж., діал. Вишитий комір. II прош`ивка-и, ж., рідко. 1》 Те саме, що прошивання. 2》 тех. Спосіб обробки металів, що полягає у вдавлюванні в заготовку інструмента у вигляді зрізаного конуса, іноді циліндра, для утворення отворів чи заглиблень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прошивка — КО́МІР (смужка тканини, хутра, пришита в одязі до країв вирізу для шиї), КО́ВНІР діал.; ОБШИ́ВКА діал. (у сорочці); ПРО́ШИВКА діал. (вишитий). Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний сухий комір (В. Словник синонімів української мови
- прошивка — Прошивка, -ки ж. Воротникъ въ женской сорочкѣ, также въ кептарі. Шух. І. 15, 122. Словник української мови Грінченка