прошпетитися
ПРОШПЕ́ТИТИСЯ, е́чуся, е́тишся, док., розм.
Провинитися в чому-небудь, завинити перед кимось.
– А вчитель наш розумний пан був, не гордий, та щось прошпетився й загнали його кудись од нас далеко... (М. Коцюбинський);
Іван Євграфович знітившись, як учень, що прошпетився в тяжких пустощах, винуватим голосом промовив: – Прошу вибачити мою невправність... (Б. Антоненко-Давидович);
Він почав гендлювати кіньми, завів торги і дружбу навіть з перекопськими татарами і тяжко прошпетився перед низовими братчиками-товаришами (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прошпетитися — прошпе́титися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- прошпетитися — -ечуся, -етишся, док., розм. Провинитися в чому-небудь, завинити перед кимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прошпетитися — ПРОВИНИ́ТИСЯ (зробити комусь прикрість, шкоду, бути винним перед кимсь), ЗАВИНИ́ТИ, ПРОВИНИ́ТИ розм., ЗВИНИ́ТИСЯ розм., ПРОШПЕ́ТИТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИ розм., НАГРІШИ́ТИ розм., ПРОШТРА́ФИТИСЯ розм., ПРОШКО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- прошпетитися — Прошпе́титися, -пе́чуся, -пе́тишся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прошпетитися — Прошпетитися, -чуся, -тишся гл. Провиниться. Ном. № 3599. Його наставили сюди на службу, бо там він прошпетився. То сірома темна: винники, дейнеки, прошпетившись, утікають у степи далекі. К. Досв. 24. Словник української мови Грінченка