проявник
ПРОЯ́ВНИК, а, ч., фот.
Водяний розчин хімічних речовин, що їх використовують у фотографії і кіновиробництві для перетворення прихованого зображення на плівці, пластинці, папері і т. ін. на видиме.
Для проявлення користуються проявними розчинами, або проявниками (з наук. літ.);
– Я залишив пластинку в проявнику. Ой, горе, мабуть, перепроявив більше, ніж треба... (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проявник — проя́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- проявник — -а, ч., фот. Водяний розчин хімічних речовин, що їх застосовують у фотографії та кіновиробництві для перетворення прихованого зображення на плівці, пластинці, папері і т. ін. на видиме. Великий тлумачний словник сучасної мови