проясніти

ПРОЯСНІ́ТИ, і́є, док.

1. Стати світлим, ясним, не похмурим при появі сонця, місяця, зірок або звільняючись від хмар, туману і т. ін.

Дощ шумить без перерви. Небо десь далеко проясніло, небо синє заграло (Ю. Яновський);

Од білих стін і од дахів аж день, здалося, прояснів (І. Гончаренко);

Ніч проясніла, зорі блищали, як свічки у церкві на всеношній (Р. Федорів);

// безос.

Вчора звечора насунув з моря туман, .. та й сьогодні, хоч трохи проясніло, але гір нігде не видко (Леся Українка);

// Стати прозорим (при світлі, сонці).

Виглянуло сонце – озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба (Т. Масенко);

Надворі швидко світало, вікно проясніло і світило великими шибками, розвіваючи морок в кімнаті (А. Дімаров).

2. перен. Стати чітким, виразним, логічним (про мислення, думки, плани і т. ін.).

Прояснів його ум, серце збулось химер, А в опівніч саму Олександер умер (І. Франко);

// безос.

В степу за селом все думав [Давид] про Тихона, і скніло серце за нього. Потім поволі .. проясніло і в думках. Веселіш уже думав про Тихона (А. Головко).

3. чим і без дод., перен. Вийти із стану байдужості, стати радісним, веселим; пожвавитися.

Усі підняли голови, проясніли, забули одразу про інспектора й про його мову (С. Васильченко);

Сергій ступив крок до Гафії, а вона, вся раптом прояснівши теплою материнською посмішкою, потягнулась йому назустріч (В. Козаченко);

– А ви встигли познайомитись? – Встигла, встигла і дуже цьому рада, – проясніла знову Марія (О. Іваненко);

// Стати радісним, незатьмареним, веселим (про очі, обличчя, погляд і т. ін.).

Наче випростався [батько], і невеселі його очі якось йому проясніли (Марко Вовчок);

Похмуре обличчя Святеника трохи проясніло (В. Собко).