проїжджати

ПРОЇЖДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПРОЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ПРОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док.

1. що і без прям. дод., де, по чому, чим, через що. Їхати, рухатися де-небудь за допомогою засобів пересування.

Сонце геть повернуло на захід, як ви рушили з місця. Проїжджаючи мостом, ви ще раз глянули на чисту річку (Панас Мирний);

Ми проїжджаємо квартал, де будуються нові монгольські установи (О. Полторацький);

Одного разу довелось мені проїздити через невеличке “руснацьке” село (М. Коцюбинський);

– Ми проїздимо під “Мостом зітхань”. Це студентська дипломна робота академіка Патона, його перший міст (П. Загребельний);

Гайдамаки Гуляють, карають; Де проїдуть – земля горить, Кров'ю підпливає (Т. Шевченко);

Уже смеркалося, коли ми проїхали перше македонське містечко Куманово, прямуючи в столицю Македонії – Скоп'є (із журн.);

// Пересуватися, їхати де-небудь (про засоби пересування).

Кальною вулицею міста П. проїжджав невеличкий візок (Панас Мирний);

Вози, проїжджаючи, глухо, тоскно скрипіли (О. Гончар);

Проїздять останні спізнені екіпажі (М. Коцюбинський);

Напружено вслухаючись, Тамара чула, як проїздили автомашини (А. Хижняк);

Греблею проїхали сани (М. Стельмах);

// чим. Їхати верхи на коні або пересуватися за допомогою транспортних засобів.

Проїздить улицею рипучим возом, кобильчиною – плужок, борона на возі і сам господар – чи куняє, чи так у задумі (А. Головко);

// тільки док., рідко. Їдучи яким-небудь транспортом, дістатися до якогось місця, пункту і т. ін.

Він прибув до Прилук об одинадцятій годині ранку і тоді ж таки взяв візника і проїхав до Ладоша (І. Микитенко);

// перев. док., розм. Ковзаючись, просунутися по чому-небудь.

Дівчинка .. проїхала по підлозі, мов по льоду (Леся Українка);

Свиня минула дерево, я вистрілив. Кілька метрів веприця проїхала по снігу, спробувала підвестися, але за хвилину притихла (з наук.-попул. літ.);

// перев. док., перен., розм. Провести чимсь по чому-небудь.

Романик потягся до графина, налив у склянку води і з смаком випив її. Проїхав пальцями по чуприні, кашлянув (Ірина Вільде).

2. кого, що і без прям. дод., повз кого – що, біля (коло, мимо і т. ін.) кого – чого. Їхати, залишаючи когось, щось осторонь, збоку, позаду, не зупиняючись біля кого-, чого-небудь; минати.

Проїжджаючи побіля переднього воза, ви бачите, що з-під його халабуди визирає до вас молодиця з невеличкою дитиною на руках (Панас Мирний);

Проїжджали солдати повз станції й полустанки (А. Шиян);

Раннім-рано проїздили мимо того саду – вікна будиночка були прикриті синіми віконницями (С. Олійник);

Чоловік проїхав коло мене та все співав пісні (І. Нечуй-Левицький);

Біля двору, торохтячи, проїхав драбиняк (М. Стельмах);

// що. Їдучи, пропускати потрібну зупинку, місце, пункт і т. ін., не зупинятися там.

“Що ж це я? Куди це я? Я ж проїхав сільраду”. Він крутнув коня назад (Григорій Тютюнник).

3. тільки док., що і без прям. дод. Подолати якусь відстань.

Тра [треба] було проїхати з 200 верстов ярами та балками, ховаючись від людського ока (М. Коцюбинський);

Поїзд не проїхав, певне, й десяти верст, як знову од вікна весело й насмішкувато обізвався Петро (М. Стельмах);

// Їхати (у 1 знач.) якийсь час.

– Снаряд як ударить .. Проїхавши з півгодини мовчки, додав [Павло]: – Повіриш – так і похололо всередині... (Григорій Тютюнник).

4. тільки недок., що і без прям. дод. Їдучи, долати якусь відстань за певний відрізок часу.

Машина за годину проїжджає до 140 км.

(1) А́ні прої́хати, а́ні переплисти́ – не подолати, важко подолати (при підкресленні дуже серйозної перешкоди, що стоїть на чиєму-небудь шляху).

Чи то ж справді межи нами такі гори-долини та моря розляглися, що їх ані проїхати, ані переплисти? (Леся Українка).

◇ Ні (ані́) пройти́ ні (ані́) прої́хати див. прохо́дити;

(2) Ні прої́хати, ні пройти́; Ні прої́деш, ні про́йдеш:

а) про неможливість проїзду, проходу де-небудь.

Ні проїхать, ні пройти Кілометрами фронти (А. Малишко);

Хутір у лісах та болотах, навколо дрімучі саги, осоки, дороги не наїжджені, плутані – вдарять дощі, ні проїдеш, ні пройдеш (Григорій Тютюнник);

На Хмілярні й досі є місця, через які ні проїхати, ні пройти; вони парують взимі і рідко коли перемерзають: там іде поступове утворення торфу (з наук. літ.);

б) про велику кількість кого-, чого-небудь.

Знали всі, що йдуть на згубу, що не дійдуть до мети... Навалили трупу, трупу ні проїхать, ні пройти... (В. Сосюра).

ПРОЇЖДЖА́ТИ², а́ю, а́єш і рідко ПРОЇ́ЖДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док.

1. кого. Привчати (коня) ходити в упряжі або під сідлом; об'їжджати.

Їх [лошат] треба проїжджати кроком верхи по 30–40 хв. під легким вантажем (з наук. літ.);

// Їздити на коні, щоб він не застоювався.

– Чиє се помістя? – спитав він прикажчика Йосипенка, проїжджаючи одного ранку верхами арабських жеребців, за котрих не дуже давно Гамза заплатив дві тисячі карбованців (Панас Мирний);

Ось Птицю [кобилу] запрягли проїздити. Птиця гречана на масть (Остап Вишня).

2. тільки док., що і без прям. дод. Їздити (у 2 знач.) якийсь час.

– Надовго ж? – аж злякавшись, спитала Галочка. – Так що, може, неділі дві або три проїжджу: не близька сторона (Г. Квітка-Основ'яненко);

// що, розм. Пропустити якийсь період, упустити якийсь момент, їздячи.

– Нам з колиски уготована і рання робота, і рання дорога... Є думка не проїздити весни, щоб хоч ярину в землю кинути (М. Стельмах).

3. тільки док., що, розм. Їздячи де-небудь, витратити кошти.

– Заходьте, заходьте, діду... Видать, повернулися з далекої дороги? – Та повернувся, наче з Сибіру: за душею ні шеляга – все проїздив (М. Стельмах).

4. що. Багато їздячи, торувати (дорогу, колію і т. ін.).