пряля
ПРЯ́ЛЯ, і, ж.
Жінка, яка пряде ручним способом на прядці.
Пастушка відійшла від любих їй отар, І пряля відійшла від вовни й веретена (М. Зеров);
Слухає онука пряля, в'ється з пальця довга нитка (Ю. Яновський);
* У порівн. Кисіль щось насурмонено подумав, потарабанив пальцями по столі: – Так-так, Даниле Васильовичу, нав'язав ти, накрутив якихось вузлів, наче паршива пряля. Ну, а як думаєш їх розв'язувати, що для цього треба зробити (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me