1. Словник української мови у 20 томах

прямцювати

ПРЯМЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм., рідко.

Те саме, що прямува́ти 1.

Зимою раз, підпивши, Ніччю з коршми [корчми] прямцював [п'яниця] (І. Франко);

Їхали, куди кому довелось: хто прямцював у город, хто на Польських Фільварках остававсь (А. Свидницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прямцювати — прямцюва́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. прямцювати — див. іти Словник синонімів Вусика
  3. прямцювати — -юю, -юєш, недок., розм., рідко. Те саме, що прямувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прямцювати — ПРЯМУВА́ТИ (іти, їхати в певному напрямку, перев. прямо), ПРОСТУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВЕРСТА́ТИ із сл. шлях, дорогу, путь, ПРОХО́ДИТИ, ПРА́ВИТИ також із сл. шлях, дорогу, путь, ПРА́ВИТИСЯ розм., ПРАВУВА́ТИ розм., ПРЯМЦЮВА́ТИ розм., ПРОШКУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. прямцювати — Прямцювати, -цю́ю, -єш гл. = прямувати 1, 2. Св. Л. 215, І не куди где він, а до них у ворота прямцює. Св. Л. 272. Словник української мови Грінченка