прямісінько

ПРЯМІ́СІНЬКО, присл., розм.

1. Дуже прямо (у 1–5 знач.).

– А оце вже шлях прямісінько до твого дідуся, – знову вказав синові Василь Іванович (Я. Гримайло);

Глядить [Ягня]: Аж суне Вовк – такий страшенний та здоровенний. Та так прямісінько й біжить До бідного Ягняти (Л. Глібов);

Вони .. розважатимуться цілий день, а надвечір Віталиків мотоцикл доставить Тоню прямісінько в табір, до самого її намету (О. Гончар);

Сірко приїхав прямісенько в Жученків стан. Привіз полоненого Мурзу Танмамета (Ю. Мушкетик);

Обставини врятували Івана від нерівного шлюбу: його покликали на військову службу прямісінько в гренадери (Ю. Яновський);

Несподівано для всіх з її руки полетів качан з яблука прямісінько в лоб Макарові (С. Васильченко);

Прямісенько до .. столу дріботіла з тацею пухких лімузій панна Фрезя (В. Винниченко);

[Химка:] Вона плеще, що я його обманом переманювала .. Оце каже мені, його жінці?.. прямісінько, не соромившись, у вічі каже!.. (Панас Мирний).

2. у знач. підсил. част. Те саме, що пря́мо 6.

Аж ось – не знать звідкіль узялася на селі чутка, що він ні Хрущ, ні Притика, а прямісінько-таки Іван Вареник – кріпак пана Польського (Панас Мирний);

Кіно показували в хаті-читальні тільки зимою, а літом крутили прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Григорій Тютюнник);

Дядько, дивлюся, геть чисто наш. З вусами і навіть у вишитій сорочці. Ну прямісінько тобі, як у нас у селі (М. Олійник).