1. Словник української мови у 20 томах

псар

ПСАР, я́, ч., заст.

Людина, що доглядала за мисливськими собаками і брала участь у полюванні.

Троянці, в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі, Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі (І. Котляревський);

Псарі ріжуть м'ясо на шматочки й годують .. псів (І. Нечуй-Левицький);

Від челяді біжить молодий псар, Микита Грек, але його випереджує лакей Никанор (М. Стельмах);

* Образно. О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. псар — псар іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. псар — -я, ч., заст. Людина, що доглядала за мисливськими собаками і брала участь у полюванні. Великий тлумачний словник сучасної мови