псевдовчений

ПСЕВДОВЧЕ́НИЙ, а, е.

Який має лише зовнішні ознаки вченості.

Яка бездарна псевдовчена каста! (М. Терещенко);

Відтворюючи голос Шпаківського і пародіюючи його псевдовчену фразеологію, молодий чоловік спитав: – Які явища ми називаємо смішними? (І. Волошин);

// у знач. ім. псевдовче́ний, ного, ч.; псевдовче́на, ної, ж. Людина, яка не є справжнім вченим.

Особливо їдко, нещадно картав він [Т. Г. Шевченко] калік-псевдовчених, що плазували перед іноземною, зокрема німецькою, наукою (з наук.-попул. літ.);

Здобутки правдивої науки вимагають якнабільшого розголосу, щоб якнайшвидче стали загальним надбанням. Вони ж, кажу, як псевдовчені, зробили з науки маєток окремих осіб. І навіть продали її (Н. Королева).