психоз

ПСИХО́З, у, ч.

1. Хворобливий стан психіки, пов'язаний з розладом діяльності головного мозку.

Психози – одне з найтяжчих захворювань. Дуже часто повільно й непомітно підкрадається підступна недуга, глибоко вражаючи найвище і найдорожче в людині – її розум (з наук.-попул. літ.);

Особливо плодотворними виявились праці В. П. Протопопова з найбільш складних галузей психіатрії – вивчення шизофренії і маніакально-депресивного психозу (з наук. літ.);

// Відхилення від норми у психіці певної людини.

Намагаються [адвокати] .. посиланням на психоз підоборонного [підзахисного] рятувати всіх убивць під сонцем (І. Кулик).

2. Великий вплив на психіку людей яких-небудь подій, явищ, які викликають страх, нервозність і т. ін.

Охоплені психозом оточення, вони кидались на всі боки й, кленучи долю, брели, ледве тягнучи ноги (О. Довженко);

Психоз жорстокої розправи передався і старості, – він теж, навіть мимо своєї волі, затис кулаки, готовий кинутися на поклик (Д. Бедзик);

Масовий психоз тривав кілька місяців. На початку 1953 р. по всій країні прокатилася нова хвиля арештів (з наук.-попул. літ.);

// перен., розм. Надмірне захоплення ким-, чим-небудь.

Ах, що се за проклята яма сей город, і чого нас туди тягне? Се просто якийсь психоз і більш нічого (Леся Українка);

Велика річ – людська віра, вона може створити психоз жаху і вона ж може створити зворушливу ілюзію нечуваного чуда (І. Багряний);

Футбол став одним з масових психозів двадцятого століття. Футбольні ворота – для багатьох найбільша святиня (П. Загребельний).