психолог
ПСИХО́ЛОГ, а, ч.
1. Фахівець із психології.
– Щоб бути психологом, треба знати анатомію й фізіологію нервової системи (О. Донченко);
Психологи твердять, що найкраще сприймається і запам'ятовується та інформація, яка подається на початку або наприкінці доповіді чи її окремого розділу (з наук. літ.).
2. Той, хто тонко розуміється на психології людей – особливостях їх душевного кладу, характеру, поведінки і т. ін.
Панас Мирний – письменник-психолог – майстерно показав душевну еволюцію головного героя (з наук. літ.);
– Я .. вловлюю фальш у вашому тоні. – О, то ви неабиякий психолог! Напевно ви “чудово” визнаєтесь [знаєтесь] на жіночих душах... (Ірина Вільде);
Ні, жінки таки кращі психологи, ніж оті товстошкурі мужчини (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- психолог — психо́лог іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- психолог — -а, ч. 1》 Фахівець із психології. 2》 Той, хто тонко розуміється на характерах, поведінці і т. ін. людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- психолог — психо́лог 1. Фахівець, який займається психологією. 2. Переносно – будь-який фахівець, який володіє знаннями з психології (лікар, письменник, працівник мистецтва, вчитель, дипломат тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
- психолог — Психо́лог, -га; -логи, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)