1. Словник української мови у 20 томах

психопат

ПСИХОПА́Т, а, ч.

Людина з психічним розладом, ненормальністю психіки.

Геннадій не схотів бути хірургом... Його вабили темні тайники хворого мозку, .. подразнювала його цікавість і чудодійна сила гіпнозу; він шукав також розваг у дивацтвах психопатів (І. Волошин);

// розм., лайл. Неврівноважена людина, слова, думки, вчинки якої оцінюються як ненормальні.

Од такої його вдачі й виходило багацько дечого химерного й чудернацького в його житті. На його тоді вважали як на оригінальну людину, котру в наш час продражнили б психопатом (І. Нечуй-Левицький);

[Слідчий:] Я не чую! Оглух! Знять наручники з Камо? Ви при розумі? Слухайте! Ви! Психопат! (О. Левада).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. психопат — психопа́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. психопат — див. НЕНОРМАЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. психопат — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. психопат — -а, ч. Людина з психічним розладом, ненормальністю психіки. || розм., лайл. Неврівноважена людина, слова, думки, вчинки якої оцінюються як ненормальні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. психопат — Божевільний Словник чужослів Павло Штепа
  6. психопат — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (психічнохвора людина), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм., ШИЗОФРЕ́НІК розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. психопат — Психопа́т, -та; -па́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)