псяюха

ПСЯЮ́ХА, и, ч. і ж., діал.

1. рідко. Псар.

– Цу-цу, Рябко! – ще раз сказав один псяюха, Та й хап Рябка за уха! (П. Гулак-Артемовський).

2. Уживається як лайка.

[Мусій:] Постривай же ти, псяюхо, Наклепаю тобі вуха! (М. Кропивницький);

– Ви чого? – А ось ми покажемо чого! Зараз, псяюхо, дізнаєшся! Зараз! – аж шкварчить чийсь злобою перегрітий голос (М. Стельмах);

“Але ж і псяюха” – згадав Чернеченка й знову скипів гнівом (Ю. Мушкетик);

– Та бийте, бийте ж, псяюх, чого ви тікаєте, мов зайці (Р. Іваничук).